Як функціонують «кольорові революції?» - на прикладі Вірменії

21.11.2016 | www.kla.tv/9413

17 липня озброєні прихильники опозиції здійснили штурм будівлі поліції в столиці Вірменії — Єревані. Вони вимагали відставки президента Сержа Саркісяна та звільнення лідера опозиції — Жирайра Сефіляна. Повстанці захопили декількох заручників і вбили двох поліцейських. На сьогодні озброєні опозиціонери здалися владі і, згідно з повідомленням місцевої преси, служба безпеки Південно-Кавказької республіки 31 липня заарештувала останніх 20 учасників. Проте, повстання, що супроводжувалося насильством, майже не було засуджене в західній пресі. Навпаки, вона навіть проявила розуміння, показавши дії прихильників опозиції в позитивному світлі, сказавши, наприклад, що «країні потрібні термінові демократичні реформи». Це й не дивно, оскільки це одна з ознак, так званих, «кольорових революцій», які відбуваються останніми роками у колишніх радянських республіках. Тривалі протести противників уряду називаються «кольоровими революціями». Хоча вони й розпочинаються мирно, натомість рідко закінчуються без насильства, що веде врешті-решт до зміни режиму в інтересах політики Заходу. Типовими «кольоровими революціями» були в 2003 «трояндова революція» в Грузії, в 2004 році «помаранчева революція» в Україні, і в 2005 році «тюльпанова революція» в Киргизії. До них належать також і урядовий переворот 2000 року в Югославії, і кривавий путч в Україні у лютому 2014 року. За якими ж ознаками можна впізнати «кольорову революцію?» Klagemauer.TV узагальнила для вас її основні ознаки: 1. Країна, що є ціллю, вважає Росію рівноправним партнером і потрапляє, таким чином, в приціл американських стратегів. Така країна може бути навіть не налаштована вороже проти Заходу. Уряд Вірменії в останні роки підтримував однакові добросусідські відносини з Російською Федерацією, США, ЄС та Іраном. Вірменія, з однієї сторони, є членом об'єднання «Партнерство заради миру», яке виступає за військове співробітництво з НАТО, а з іншої сторони ─ тісно співпрацює з військовими силами Російської Федерації, що перебувають в країні. Вірменія з січня 2015 року є членом Євразійського економічного союзу, в який входить також і Росія, і який підтримує її. Паралельно зі вступом Вірменії в союз, у січні 2015 року розпочалися перші спроби розпалити ситуацію у країні. 2 Кольорова революція виходить з американського посольства в країні, котра є ціллю. Посольство США у Вірменії має найбільшу кількість співробітників, що перевищує кількість співробітників посольства в Іраці, хоча кількість жителів й міжнародне значення Вірменії цього не вимагають. Згідно з висловлюванням одного із співробітників неурядової організації, посольство США в 2010 році запросило на святкування Дня Незалежності всю опозицію у повному складі. Серед запрошених був Давид Санасарян. Санасарян – це вірменський опозиціонер, який керував останніми протестами в Єревані у середині травня 2015 року за підтримки США. Окрім того, він є співробітником Національної громадської ініціативи Вірменії (NCI), яка, за власними даними, фінансувалася й підтримувалася американським фондом National Endowment for Demoсracy (NED) (Національний фонд демократії). Більше про це у третьому пункті. 3. З Американського посольства, за сприяння низки неурядових організацій, інфільтрація захоплює усі верстви населення країни. Головний фонд у Вірменії - це NED «Національний фонд демократії», що фінансується американським мільярдером Джорджем Соросом, котрий вже профінансував мільйонами доларів безліч «кольорових революцій», аж до протестів на Майдані в Україні. NED розвиває понад 1000 проектів у більш ніж 90 країнах з метою «демократизувати їх». Кожен урядовий переворот носить на собі його почерк. Подробиці ви зможете знайти у випуску «Місіонери демократії у ролі ангелів смерті». Так само відомо, що більш ніж 100 неурядових організацій разом з деякими виданнями намагаються висвітлити цей конфлікт по-іншому, стверджуючи, що тут йде мова про вибір між «прозахідними» та «просхідними», тим самим конфлікт додатково загострюється. 4. Використовують невдоволення економічною ситуацією, і перетворюють його в акцію протесту з вимогою відставки президента. Так, протягом останніх тижнів тисячі демонстрантів вийшли на вулиці, щоб виступити проти підвищення цін на електроенергію, проти корупції та економічної безперспективності. Лідер опозиції Давид Санасарян 17 липня 2016 року сказав, що з 27 до 31 липня проти підвищення цін на електроенергію з 16% до 22% в усій країні відбудеться нова акція протесту. Ще в червні 2015 року, коли розпочалися акції протесту, прем'єр-міністр Вірменії попереджав, що з'явилися певні сили, чия реальна мета полягає в тому, щоб дестабілізувати країну. Костянтин Косачов, голова Ради Федерації з міжнародних справ, висловив припущення, що „не виключено, що за цим ховається іноземний вплив“. Він стверджує, що ті, хто протестує проти погіршення життєвого рівня, перебувають під впливом іноземних спецслужб і НКО. 5. Всі пропозиції уряду про переговори з протестуючими були відхилені. Таким чином, у Вірменії блокуються конструктивні пропозиції. Наприклад, уряд пропонує відшкодовувати малозабезпеченим верствам населення підвищення тарифів на електроенергію або підвищити соціальні виплати сім'ям з низькими доходами. Незважаючи на все це, вимога про відставку президента залишається непорушною. 6. Частина протестуючих навчені провокувати органи правопорядку, або в ряди протестуючих домішуються оплачені найманці. Так, в Єревані неодноразово провокували сутички між демонстрантами і поліцією. Як повідомляють Schweizer Радіо і телебачення SFR, двоє поліцейських були вбиті невідомим снайпером. 7. Провідні західні ЗМІ час від часу виступають на стороні демонстрантів і звинувачують президента в провокації невдоволення та актів насильства. Це підтверджує те, що згадувалося вище, а саме: щодо повідомлення західної преси про вуличні заворушення. Запам'ятайте ці ознаки «кольорової революції» та їх послідовність аж до повалення уряду. Це допоможе краще зрозуміти, що відбувається в таких гарячих точках, як Вірменія та Македонія, або також в Україні чи у Сирії. Порівняння даються легко. З цієї точки зору, можна краще зрозуміти також дії Росії, наприклад, чому була обмежена діяльність НКО в Росії, і чому вони зобов'язані інформувати про джерела своїх надходжень. Зараз важливим є питання, чи розуміють це в країнах, які є ціллю справжніх і майбутніх «кольорових революцій», таких як Вірменія, Македонія чи Росія, і чи будуть вжиті запобіжні заходи. Це стане вирішальним фактором, призведе «кольорова революція» до успіху (іншими словами, до повалення уряду) чи ні. Спостерігайте подальший розвиток подій з цієї точки зору і допомагайте розкривати односторонню руйнівну позицію провідних ЗМІ. Дякую за увагу.

від dd.

Джерела/Посилання www.srf.ch/news/international/oppositionelle-in-armenien-ergeben-sich
https://de.wikipedia.org/wiki/Au%C3%9Fenpolitik_Armeniens
https://de.wikipedia.org/wiki/Streitkr%C3%A4fte_Armeniens
http://alles-schallundrauch.blogspot.ch/2014/12/ein-unruhestifter-ist-us-botschafter-in.html
http://vineyardsaker.de/analyse/elektromaidan-in-armenien/
www.konjunktion.info/2016/04/armenien-steht-die-naechste-gegen-russland-gerichtete-us-gesteuerte-farbenrevolution-an/
https://deutsch.rt.com/24153/international/anti-regierungsproteste-in-jerewan-russische-politiker-warnen-vor-farbrevolution-in-armenien/
http://www.kas.de/wf/de/33.41945/