Від демократії до колективного інтелекту ‒ невеликий демократичний курс

02.11.2018

У той час, як Швейцарія користується прямою демократією, при якій народ має можливість безпосередньо впливати на процеси управління і прийняття рішень урядом, у всіх навколишніх країнах панує опосередкована демократія. Це означає, що люди обирають своїх представників влади, а потім не мають права на слово. На перший погляд здається, що Швейцарія тим самим має переваги. Але це оманливе враження, адже, так звана «четверта влада» в державі, тобто засоби масової інформації, вже давно шляхом обману отримали статус «першої влади». І це, втім, не тільки у Швейцарії, але й в усьому світі. Як це сталося? Відповідь: за допомогою вкрадливої уніфікації всіх «політкоректних» засобів масової інформації. Уже давно об'єднані ЗМІ шляхом «промивання мізків» нав'язують народам свою волю: що їм обирати, що є політично коректним і некоректним. Але кожного разу, коли в дійсності відбувається незапланований прояв народної думки, в очах «демократичних» ляльководів ‒ це тяжкий нещасний випадок. Це завжди можна визначити по обуренню в ЗМІ, коли що-небудь відбувається всупереч «демократичної» волі таємних ляльководів, тобто закулісних підбурювачів і маніпуляторів демократії. У США вибори Дональда Трампа, здається, є черговою такою незапланованою подією. Але повернемося до наших країв. (Невеликий курс про демократію на прикладі Німеччини) В Основному законі Німеччини існує стаття 20, абзац 2 про опосередковану демократію. Ця стаття була встановлена завойовниками, які перемогли та окупували Німеччину. У ній формулюється ідея опосередкованої демократії в такий спосіб: «Уся державна влада виходить від народу. Вона здійснюється народом на виборах та голосуванням…». Іншими словами «здійснення державної влади» народом відбувається тільки шляхом оголошених виборів і попередньо відсортованих голосувань. Отже, що стосується «здійснення державної влади», то демократичними виборами уже все й скінчилося, більше для народу нічого немає. Дуже дивно, що настільки ошукані народи досі серйозно думають, що вони у якійсь формі управляють країною. Насправді все навпаки: на кожних виборах громадянин висловлює, що він відмовився від своїх особистих повноважень та авторитету. На кожних виборах громадянин ніби знову і знову підтверджує власну недієздатність та дає згоду мовчати. Демократичні вибори фактично означають лише одне – громадянин дає письмову згоду на те, що він не має більше права голосу у фактичному здійсненні державної влади. Навіть, якщо здійснюване згодом керівництво для нього повністю «проти шерсті». На кожних виборах громадянин знову жертвує своїми справжніми повноваженнями, які він міг би мати. Таким чином, він надає право іншим панувати над собою, як їм заманеться, не тільки всупереч його волі, але навіть усупереч його інтересам. Незалежно від того, що ми це усвідомлюємо, в демократії регулярно, навіть всупереч їхній волі, над більшістю домінує меншість. Наприклад, якщо будь-яка партія зуміє потрапити в уряд, набравши 40% голосів, то реальність, як правило, виглядає приблизно так: навіть при високій явці виборців, скажімо 70%, решту 30% населення складають ті, які не уповноважували цю балотуючу партію. Можливо, ці 30% принципово не визнають демократію. Мотиви цих 30% населення самі по собі не відіграють ніякої ролі. Невизнання – є невизнання, незалежно чому. Якби ми виходили з того, що 80 млн. людей мають право голосу на виборах, то дійсно проголосували з них лише 56 млн. Я хочу ще раз підкреслити, що навіть при такій високій виборчій активності, як 70% -ва явка на вибори, від 80 млн. виборців залишаються лише 56 млн. Фактично, з них усього лише 22,4 млн. вибрали партію з нашого прикладу. Чому? Відповідь: тому, що з 70%, які прийшли на вибори, лише 40% проголосували «за»! Ось так приходить до влади партія з нашого прикладу, хоча абсолютна більшість від 80 млн., тобто 57,6 млн., не висловилися «за» неї! І навіть якби ця партія отримала 51% усіх голосів, то це були б тільки 28,56 млн., а решта від 80 млн. – 51,44 млн. людей, тобто переважна більшість, маючи право голосу, не висловилася «за» входження цієї партії до складу уряду! Який можна з цього зробити висновок? Як правило, у демократичній системі меншість приходить до влади проти волі більшості народу! Порахуйте самі! Як правило, більшість явно не голосувала за пануючі уряди. Демократичні вибори, якщо їх тверезо оцінити, зовсім не служать волевиявленню народу, а лише тому, щоб меншість могла законно створити уряд і керувати країною проти волі народу, тобто проти волі більшості. Підведемо підсумки: саме на демократичних виборах кожен виборець дає свою згоду на цей уявно-справедливий метод. І це повторюється кожного разу. Якщо лише подумати, що найчастіше лише 5% виборців є членами тієї партії, що обирається. Отже, в нашому прикладі, з 40% «більшості» приблизно 1% громадян керує всім народом. І швидше за все, саме це явище і було основною ідеєю при запровадженні демократичного устрою. Оскільки ті, хто його ввели, достовірно були членами масонських лож, які звикли, будучи в меншості, домінувати і психологічно маніпулювати більшістю в усьому світі. Таким чином, ми виходимо з того, що за кожною формою демократії, в якій на перший погляд панує більшість, насправді народом керують владні олігархи. Кількість цих олігархів не досягає навіть згаданого 1%. Насправді ж ці ляльководи і правителі складають десь близько однієї тисячної всього населення. І тут ми підходимо до їхнього хворого місця, до їхньої «ахіллесової п'яти». Врешті-решт, ця меншість, яка панує у всіх сферах нашого прекрасного світу і мільярдами ошуканих людей, підступно нав'язує їм свою сектантську волю. В ім'я хваленої демократії вони розширюють свою диктатуру. В ім'я свободи вони підкоряють народи під своє законодавство. В ім'я рівності вони сприяють нинішньому змішуванню і нігілізму народів, тобто знищенню існуючого порядку, моралі і природних обмежень аж до знищення всіх національних держав, сім'ї, статевих відмінностей і т.д. В ім'я братерства вони приховано експропріюють цілі народи та на сам кінець націоналізують їхнє майно. Це є справжні плоди їхньої демократії, тобто їхнього нового світового порядку. Нехай цей невеликий курс про демократію допоможе ошуканим народам відновити обіцяну їм владу. Оскільки у кожного народу є свій божественний інстинкт, ми можемо назвати це надприродньою здатністю, даром матриці, небесною інтуїцією – називайте, як хочете. У всякому разі ця божественна інтуїція завжди прокидається тоді, коли люди стикаються зі щойно згаданими істинами, взаємозв'язками, викриттями. Як зграї морських риб, небесних птахів або як рій бджіл мають у собі інтелект зграї, так і людство наділене божественним колективним інтелектом. І це абсолютно незалежно від національності, релігійної приналежності чи політичних переконань. За допомогою поширення щойно згаданих істин, у народів прокидається груповий національний інстинкт. І цей колективний інтелект, що закладений у нас, згідно природним інстинктам знову призведе до того, що незабаром може бути так, що не тисячна частка населення буде управляти абсолютною більшістю, а 60%, 70%, 80% або навіть 90% будуть управляти 10%-ою меншістю, що, на жаль, ще не прокинулась. Закладений у нас природний інстинкт колись приведе нас навіть до стовідсоткової єдності. Ви вважаєте, я перебільшую? Анітрохи. Прийшов час, щоб народи, нарешті, відкинули демократію як дитинство і встали на шлях дорослішання. Кожного разу ми захоплюємося досконалістю тваринних інстинктів і єдиним рухом зграї завдяки їхньому зграйному інтелекту. Але зараз настав час, коли стало видно, що колективний інтелект, закладений в людях, за якістю набагато перевищує інстинкт тваринного світу. Тому передавайте інформацію про наш сайт Klagemauer усім, хто може бути в цьому зацікавлений. Єдина винагорода за нашу працю – це якщо наші передачі досягають людей, які шукають правду. Щиро дякуємо.

від is.

Джерела/Посилання -