Іноземні кореспонденти не вільні і залежні?

Іноземні кореспонденти не вільні і залежні?

26.04.2017

Багато хто уявляє собі роботу кореспондента у вигляді історика теперішнього часу: якщо десь відбувається щось важливе, то він безпосередньо прибуває на місце подій, досліджує і повідомляє про це. Однак у своїй книзі«Про зображення і брехню під час воєн: з життя військового кореспондента» нідерландський кореспондент по Близькому Сходу Йоріс Лейендек пише наступне: «[...] Але я не вирушав на місце подій для того, щоб дослідити те, що відбувається. Це давно за мене вже зробили інші. Я прибував туди лише для того, щоб в ролі ведучого продекламувати інформацію. [...] По факсу чи електронній пошті надходили агентурні повідомлення, які я своїми словами передавав по радіо або ж писав по них статті для газети. [...] мої колеги «в Лондоні, Парижі, Берліні та в Вашингтоні ─ всі вважали, [...] що ми, як раби, занадто були залежні від приписів агентури». Так що про самостійні і незалежні дослідження кореспондентів в дійсності не може бути й мови. Істина завжди стає явною ─ це тільки питання часу. Наступна цитата німецького письменника Франка Тиса це добре узагальнює: «Істина подібна стійкій рослині. Її можна спокійно помістити під скелю, проте вона проб'ється, коли настане час».

від atd.

Джерела/Посилання ExpressZeitung.com (Ausgabe 4. Februar 2017) http://www.expresszeitung.ch/
https://de.wikipedia.org/wiki/Joris_Luyendijk