Трансгуманізм та постгуманізм: хто прагне цього і на якому етапі розвитку ми знаходимося сьогодні?

16.09.2025 | www.kla.tv/38866

Біографія: Проф. Броуді був деканом Вищої школи міжкультурної комунікації в Окінавському християнському університеті в Японії. В даний час він є професором прикладної лінгвістики. Його дослідження зосереджені на звуках, символах, знаках, зображеннях і кольорах, а також на тому, як вони використовуються центрами влади в якості інструментів для формування знань і впливу на сприйняття та емоції людей. Він є співавтором книги «Пропаганда у фокусі» [оригінальна назва: Propaganda in Focus], співавтором книги «Сучасна модель пропаганди: фільтрація сприйняття і свідомості» [оригінальна назва: The Propaganda Model Today: Filtering Perception and Awareness] [оригінальна назва: The Propaganda Model Today: Filtering Perception and Awareness] і співавтором книги «Окінава під окупацією: Макдональдизація і опір неоліберальній пропаганді» [оригінальна назва: Okinawa Under Occupation: McDonaldization and Resistance to Neoliberal Propaganda]. Підбірка його наукових праць доступна на ResearchGate, глобальній базі даних для дослідників з усіх галузей науки. Професор Броуді є асоційованим дослідником у робочій групі з пропаганди та глобальної «війни з тероризмом», розв'язаної після 11 вересня. Сьогодні професор Броуді виступить на тему: «Трансгуманізм і постгуманізм: хто прагне до цього і на якому етапі розвитку ми знаходимося сьогодні?» Вау, дякую за запрошення та теплий прийом! Привіт із Японії. Як у вас кажуть «доброго ранку»? Ми говоримо: «Охайо гозаїмас! Йорошику онігай шимас!» і «йорошику онігай шимас». Це означає "будьте добрі". Я не знаю, чи є в українській мові еквівалент, але так, дякую за запрошення. Я підготувався сьогодні поговорити про трансгуманізм та постгуманізм. Іноді це буде трохи технічно, але я постарався зробити презентацію цікавою для широкої аудиторії. Отже, дозвольте почати з цього заголовка. Це досить цікавий заголовок: "Штучна матка скоро з'явиться!" Це частина біотехнологічної риторики, яка зараз звучить у всьому світі. І, звичайно, підзаголовок: «Чи готові ми до її наслідків?» Ну, для мене це схоже на ведення війни. Ще більше шоку для всіх — типово для свого роду риторичної бліц-війни проти нашого психічного стану. Мені здається, що саме нахабство цього ворожого людству заголовка порушує ще серйозніші питання. Чи подібні негуманні проекти є частиною більш ширшого руху трансгуманізму? Чи можемо навіть сказати — постгуманізму? Щоб знайти деякі відповіді, нам потрібно звернутися до інших пов'язаних із цим наративів. Наприклад, з моменту появи історії з коронавірусом я іноді задаюсь питання, наскільки глибокі знання ми дійсно отримали про світ. Можливо, брехня та обман тепер так само поширені, як кисень, навіть якщо він фільтрується через медичну маску. У рамках інтелектуального самозахисту, який я хочу передати слухачам, я хотів би завершити цю лекцію мудрістю Ісуса: «Бо своїми словами ти будеш виправданий, і своїми словами будеш засуджений». Як лінгвіст я вважаю, що слова важливі. Вони не просто звуки, які виходять з наших вуст, а й найважливіші знаки стану нашого серця та розуму. Я думаю, це стає очевидним, якщо ми уважніше прислухаємося до деяких голосів тих, хто просуває трансгуманістичний порядок денний. За останні п'ять років я запитав у багатьох людей, що вони розуміють під трансгуманізмом. І більшість людей не знають – навіть дуже освічені люди. Деякі плутають його з трансгендерністю і відразу починають говорити про кращі займенники. І якщо ми уявляємо собі трансгуманізм, то можна сказати, що, з одного боку, він безумовно пов'язаний із трансгендерністю. Я пам'ятаю інтерв'ю приблизно рік тому, коли відомий страж політичного істеблішменту Ніл деГрас Тайсон (американський фізик та астрофізик) виступав у підкасті «TRIGGERnometry». Відбулася запекла дискусія з ведучими. Я скоріше сказав би, що він залякав їх, а не вів справжню дискусію. І Тайсон використав логічну помилку, відому як «апеляція до традиції», щоб підтримати та просунути практику та нормалізацію участі чоловіків із гендерною дисфорією у жіночих видах спорту. Він стверджував, що ми у перехідному періоді. Ми маємо це з'ясувати. Мені здається, що ця пропозиція містить важливе розуміння Тайсона та його колег. Вони з такою самовпевненістю формулюють збочення логіки, що звучать як добре оплачувані ідеологи. В історії людства завжди було дві статі. Сьогодні з усіх боків активно створюються нові понятійні категорії, що виходять за межі бінарної системи «чоловіче-жіноче». Чоловік і жінка, як і аутист-савант, тепер поміщаються на континуум [тобто плавний перехід без чітких меж]. Незалежно від своїх фундаментальних відмінностей ці біологічні категорії повинні вирівнюватися аж до клітинного рівня. І, можливо, ми не помічаємо розвитку постгуманізму, тому що це частина більшої кампанії з спотворення реальності [англійська Gaslighting: у психології це термін, що означає форму психологічної маніпуляції, за допомогою якої жертви цілеспрямовано дезорієнтуються, втрачають впевненість у собі і поступово втрачають реальну самосвідомість]., спрямовану на видалення ключових слів, що позначають важливі біологічні процеси, властиві жінкам і чоловікам. Ми вже докладно писали про це у нашій чотиричастинній серії статей про трансгуманізм на нашому сайті «Propaganda im Fokus» (Пропаганда у фокусі). Якщо ви бажаєте прочитати, просто зайдіть на сайт propagandainfocus.com. Я вважаю, що початкове визначення «гендер» в Оксфордському словнику англійської мови [найповнішому словнику англійської мови] відноситься до спроби в дескриптивній лінгвістиці створити категорії для поділу різних займенників, що представляють дві статі, чоловіча та жіноча. Тільки невелике зауваження з цього приводу: скрізь, де англійська є поширеною мовою, сьогодні, схоже, стало цілком прийнятним намагатися знищити цей тип базових поняттєвих категорій, особливо якщо вони містять щось на зразок прототипних характеристик того, що таке жінки та чоловіки і чим вони зазвичай займаються. Звичайно, в деяких мовах, таких як французька та іспанська, існують іменники, що позначають стать. Якщо я правильно пам'ятаю, «ніж» — це іменник чоловічого роду. «Ніж» - це іменник чоловічого роду, а «вилка» - іменник жіночого роду. Так, я гадаю, я правильно пам'ятаю. Можливо, саме Джон Мані [новозеландський психолог і сексолог] у 1960-х роках першим спробував відокремити концепції статі від лінгвістики і пов'язати їх з концепціями гендерних ролей і гендерної ідентичності. Здається, що не так і складно перебудувати суспільство, щоб прийняти ці нові концепції. Звичайно, на це пішло кілька десятиліть, але сьогодні ми досягли цієї мети. Можливо, саме у 1960-х роках розпочався історичний період, коли все більше людей почали відчувати плутанину щодо мови, особистості, сексуальності та соціальних ролей. Це здається логічним. Якщо ви хочете зруйнувати людську культуру, здорові концепції особистості, сім'ї, людського розмноження, людської спільноти, суспільства, нації, ви повинні почати з руйнування мови та відокремлення загальних значень від емпіричних реальностей. Потрібні масивні та тривалі пропагандистські кампанії, щоб порушити мову та логічне мислення. З цього випливає, що ми братимемо участь у знищенні себе. Знецінювання мови може перевернути все з ніг на голову. Тому, як на мене, деякі люди вірять, що чоловіки можуть менструювати та народжувати дітей. У першій книзі Мойсея є глибоке, але просте розуміння, яке часто ігнорується або висміюється, котре визначає людину як образ Бога. Воно говорить, що і чоловіки, і жінки були створені як образ Бога Землі. Знищуючи ці категорії, ми стираємо наше розуміння того, як Бог діє через нас, людей, як Свої образи. Можливо, ви пам'ятаєте нещодавній випадок, коли якась кандидатка у Верховний суд США, призначена Джо Байденом, під час слухань не змогла чи не захотіла дати визначення того, що таке жінка. А оскільки була підірвана основна концептуальна категорія «жінка», чоловікам стало легше займати публічні місця, призначені для жінок. Це матеріальний прояв докорінно спотворених концепцій. Мені здається, що під час цих слухань ми стали свідками помилкової логіки аргументації Джона Мані. Теоретик комунікації Герберт Шіллер [англійська вимова: Герберт Шіллер, доктор Герберт Ірвінг Шіллер (1919–2000): американський медіакритик, соціолог, автор і вчений] докладно описав цей процес і назвав його «контролем визначень». Корисним методом контролю над людьми, непередбачуваними істотами, якими ми є, є визначення ключових слів і понять. Якщо ті, хто стоять на чолі соціального, політичного, економічного та церковного порядку, контролюють визначення і можуть нав'язувати значення за допомогою мовних кодів, примусу та нових мовних норм, то легко встановити більш суворий контроль над мисленням, мовою та поведінкою. Ви, ймовірно, погодитеся з цим. Згадайте ідеї Оруелла про новояз: «Війна — це мир, свобода — це рабство, невігластво — це істина». До теми «війна — це мир» я повернуся трохи пізніше. Отже, питанням, як ми можемо цього досягти, задався Шіллер. Як людям, що стоять на вершині цього порядку, цієї піраміди, вдається здійснювати такий контроль? Це відбувається завдяки рутинному і простому доступу до того, що він назвав інформаційною інфраструктурою. Оскільки вони володіють інформацією, вони можуть легко впливати на значення ключового терміна, позначення або визначення, а ми, споживацька громадськість, все це сприймаємо. Мене дивує опис, який апостол Павло дав цій неймовірно впливовій силі, що діє у світі: «князь, що панує в повітрі» [Еф. 2:2; Кол. 1:13]. Яка дивна назва для центра влади! Вона була зрозуміла ще тисячі років тому, до того як повітряний простір був взятий під контроль, комерціалізований і перетворений на найважливіший інструмент сучасної масової комунікації. Звичайно, не кожен має доступ до радіохвиль. Але якщо у вас є такий доступ і ви говорите дещо, що суперечить офіційній політичній реальності, вас піддають цензурі або, що ще гірше, прибирають з телеекранів. Мільйони кілометрів оптоволоконних кабелів, супутникові антени і супутники, всі великі корпоративні бренди і телеканали, а також засоби для формування історій, обмеження дебатів і закріплення їх у суспільній свідомості. Що думати, як думати і що говорити або не говорити? Ця влада, ця здатність формувати найфундаментальніший рівень свідомості насправді знаходиться в руках лише небагатьох. Звідси, як мені здається, і походить незнання про трансгуманізм. Оскільки ми, як соціальні істоти, за своєю природою тяжіємо до систем влади та авторитету, в епоху масової комунікації ми природним чином звертаємося до засобів масової інформації та медійних особистостей, завдання яких — наповнювати наші голови історіями, яких ми прагнемо як дорослі. Цікаво, що перші комунікаційні мережі виникли в утробі матері, коли ми розвивалися і починали сприймати голос матері. Дослідження в галузі психології розвитку показують, що області мозку, відповідальні за слух, починають розвиватися вже на сьомому місяці вагітності. Коли соціальна мережа виходить за межі відносин «мати-дитина» і поширюється на сім'ю, а потім на спільноту й суспільство, ми здобуваємо психологічну свободу, щоб висловлювати свою думку. Ми відриваємося від матерів і тягнемося до інших оповідачів, які можуть підтвердити або спростувати наші цінності або забобони. Я просто намагаюся уявити собі, що план трансгуманістів збувається, і людські матері виключаються з циклу відтворення, тому синтетичні діти виношуються і вирощуються в синтетичних матках. Це не жарт, це звучить абсолютно абсурдно, але це передбачене. Вони дійсно планують позбавити людей бажання й здатності до розмноження. Це може бути причиною того, що питання про конструкцію статі все частіше стає інструментом маніпуляції. Необхідні жорсткі кампанії з викривленням реальності, щоб залучити жінок, справжніх жінок, народжених людськими матерями, до трансгуманістичного плану з приниження їхніх власних природних репродуктивних здібностей. Як ви думаєте, яким мовним кодам будуть піддаватися діти, зачаті державою в штучних матках, схвалених державою? [Примітка: важливе ключове питання, тому виділено жирним шрифтом!] Зверніть увагу на те, як в останні 10 років жінок піддавали тиску і навчали приймати нові слова для позначення практик, які традиційно асоціюються з жінками. Я не думаю, що ми загалом готові прийняти ці абсолютно шалені ідеї, що просуваються центрами влади щодо трансгуманістичного та постгуманістичного порядку денного. Потрібно багато культурного обумовлення, щоб запровадити непохитну оману про те, що людські, біологічні, неврологічні та інтелектуальні процеси є фундаментально недосконалими і терміново потребують державного втручання та розбудови за допомогою рутинних технологічних удосконалень. Ті, хто просуває ці плани, хочуть світу, який населений людьми, що постійно отримують ін'єкції та прискорювачі, а їхній мозок зазнає впливу експериментальних удосконалень та повністю стає таким, що піддається формуванню. Тип модернізації, про який я говорю, насправді є лише кодом для невисловленого бажання жити вічно. Як описано в монографії Proteus, про яку я говорив в одному з попередніх інтерв'ю kla.tv, слухняні цьому режиму люди будуть технічно модернізовані, але залишаться під контролем. Це буде у деякій мірою покращено, але під контролем. І тут у гру вступають вмілий маркетинг і сила транслюючого образу. Можливо, це і є основні причини, через які трансгуманізм і перехід до постлюдського майбутнього не сприймаються в колективній свідомості широкої громадськості. Тепер трохи передісторії. Коли я працював в армії аналітиком зображень, ми часто були стурбовані якістю зображень і тим, як краще інтерпретувати їх зміст. Так тактики ворога нам ставали дедалі яснішими. І іноді противник так ефективно використовував маскування, що нам було досить складно проаналізувати те, що ми бачили, та зробити обґрунтовані висновки. Іншими словами, обман, маскування та схованка – це елементарні складові методів, за допомогою яких противник обманює і вводить в оману. І, на щастя для нас, аналіз ніколи не проводиться у вакуумі. Ми також можемо зосередитися на розумінні картини, образів у світлі карт, які є у нас, щоб зрозуміти, як ворог здатний вигадувати різні обманні маневри. І ця концентрація — лише один із аспектів складної картини, яку ми інтерпретували б у воєнний час. Раніше у нас були справді гарні карти, буквально гарні картографічні зображення Землі. Але сьогодні у нас також є багато справді хороших карт, щоправда, у вигляді урядових білих книг, опублікованих директив, публічних виступів, наукових статей та інших новин, які так багато розкривають про трансгуманістичний перехід до постлюдського світу. Будь-хто, хто хоче зрозуміти, хто просуває трансгуманізм, може легко вивчити карти, про які я говорю тут, щоб провести свій власний всебічний аналіз. Як, напевно, всім відомо, багато безстрашних вчених та лікарів описують сучасну епоху як глобальну війну, в якій всі найсмертоносніші зброї були зроблені практично невпізнанними. Тому ми маємо зробити все, щоб розкрити та викрити ці зброї. Питання, чому зброї цієї зміни парадигми залишаються в основному прихованими? Одна з причин, як мені здається, полягає в тому, що корпоративні ЗМІ прагнуть приховати їх і шкоду, яку вони завдають. Сьогодні ми називаємо їх «застарілими ЗМІ» [також застарілі ЗМІ, такі як друковані ЗМІ, радіо, телебачення тощо], тому що їхній крах неминучий, а їхня спадщина — це умисне нехтування благополуччям людей. Інша проблема полягає в тому, що інформації надто багато. Оскільки ми постійно зазнаємо надлишку стимулів, витрати енергії на зосередження уваги та класифікацію речей у правильні перспективи та ментальні категорії надто високі. Наприклад, зображення, які нам показують у ЗМІ, є лише невеликим фрагментом дійсно складної картини. Якщо ми хочемо зрозуміти таку складну проблему, як трансгуманізм, ми повинні звертатися до декількох джерел та різних галузей знань. Ви, мабуть, погодитеся з цим. Згадайте, наприклад, візуальні повідомлення, які були представлені громадськості у 2015 році, коли Клаус Шваб [німецький економіст, засновник Всесвітнього економічного форуму] у ток-шоу Чарлі Роуза [американський телеведучий та журналіст] говорив про найважливіші ознаки майбутньої четвертої промислової революції. Я думаю, що термін, який використовується для позначення так званої революції, є лише розумним кодом для трансгуманізму. Однак він одягнений у форму гіперраціональної витонченості, визначення якої засноване на концепціях, які ми, зазвичай, асоціюємо з природним прогресом людства за допомогою технологічного розвитку. Звучить дуже позитивно. То навіщо ж потрібна така зашифрована мова? Нам пропонують згадати 200 років тому, коли паровий двигун був природним результатом людського інноваційного прогресу, який докорінно змінив наш спосіб життя. Потім нас повинні підготувати до того, щоб ми прийняли нові інструменти та технології, які зараз виходять на ринок і проникають у наші тіла, мозок і кровообіг. Згадайте також візуальні образи у програмі Чарлі Роуза. Темний фон створює відчуття простоти, таємниці та певної витонченості. Два пани ведуть, здавалося б, розумну розмову про приголомшливу зміну парадигми у суспільстві та економіці. Чарлі Роуз ставить Швабу питання, щоб спонукати його поговорити про цю революцію, про те, що в ній унікальне. І Шваб починає з того, що порівнює її з промисловою революцією 1800-х років. Шваб говорить, що нова революція змінює не те, що ви робите, а вас самих. «Подумайте про генну інженерію: ви – той хто змінюєтеся». Ця мантра повторювалася ним та іншими протягом багатьох років у різних риторичних висловлюваннях. Під час інтерв'ю зі Швабом наш розум настільки заспокоюється, побачивши цю цілком природну дискусію між двома чоловіками, що ми заледве усвідомлюємо, що таємнича сила, названа революцією, вводить у наші тіла технології, які змінять нас на клітинному рівні. Згадайте! Він говорить, що революція змінить вас. Ваша здатність діяти, ваша суверенність як людської істоти, наділеної невід'ємними, даними Богом правами, ефективно знищується заявою Шваба. Крім того, візуальні аспекти цієї, здавалося б, нормальної розмови збивають з пантелику аудіоповідомлення. Технології використовуються для зміни чогось настільки фундаментально-унікального, як наш генетичний склад. Граматичне формулювання Шваба є чудовим прикладом того, як мова може бути використана для того, щоб глибокі політичні та технологічні нав’язування здавалися цілком природними, як сили природи, як вітер. Роблячи «четверту промислову революцію» граматичним суб'єктом, який «змінює», він повністю ігнорує те, хто рухає цими змінами, які інститути їх реалізують, чиїм інтересам вони служать і які рішення приймаються певними дійовими особами. Ви помічаєте, що ми заглиблюємося в аналіз граматики речення, щоб зрозуміти, що люди, які просувають революцію, розглядають наші кров'яні клітини, наші судини та наші нейронні шляхи як відкриті та доступні місця для технологічного розвитку. В описі Шваба ця так звана революція представлена як автономна сила, що впливає на нас, пасивних людей. Насправді все по-іншому. Я думаю, що йдеться про скоординовану програму технологічної реалізації, яка здійснюється ідентифікованими компаніями, урядами та міжнародними організаціями. Мені здається, що це більш правдива характеристика. Ми фінансуємо та впроваджуємо технології, які радикально змінять поведінку людей, їх пізнання, неврологічні функції, соціальні відносини, права на приватне життя і навіть купівлю та продаж. Такий більш точний опис одразу викликав би питання: а як щодо інформованої згоди? Чи це бажано з демократичної точки зору? І які можливості опору, матеріальні та духовні, існують? C. Дуглас Лумміс докладно обговорює цей процес у своїй книзі «Радикальна демократія» [«Radical Democracy»], опублікованій у 1996 році. Він знайомить читачів з антидемократичним розвитком, який він описує як розвиток, що руйнує в ім'я національної безпеки. Сьогодні, можливо, ми б говорили про боротьбу з тероризмом, перенаселенням, вуглекислий газ або про ще якусь іншу модну абстракцію, яку еліта оманливо висуває в якості мети, яку необхідно захищати або з якою необхідно боротися. І в рамках цієї ідеології розвитку, за словами Лумміса, сила метафори полягає в тому, що вона створює враження, що проекти, які здійснюються в рамках цієї ідеології, є природними та неминучими і призводять до правильного та визначеного майбутнього об'єкта розвитку. Це досить глибоко, якщо врахувати шалений поспіх, з яким знищення здійснюється в ім'я програми розвитку, політики чи плану, або, можливо, інвестицій чи військових ігор. Щойно відносно впливові люди раціоналізують людство як непотрібних, марних споживачів, яких необхідно позбавити доступу до, скажімо, їжі, необхідної для підтримки життя – тваринного білка, бо тварини виділяють шкідливий вуглекислий газ, не кажучи вже про його абсолютну необхідність для життя на Землі. Або розглядають їх як членів величезного та немитого стада стадних тварин, яких необхідно інвентаризувати, маркувати та контролювати. Ті, чиї імена не названо в описі Швабом четвертої промислової революції, фактично визнають своє членство та поклоніння глобальному культу трансгуманізму. Звичайна риторична тактика, яку використовує Шваб, служить для того, щоб приховати дійових осіб, які надають перевагу тому, щоб залишатися в тіні. У критичному аналізі дискурсу ця техніка називається номіналізацією. Це риторичний хід, який має неймовірний ідеологічний вплив. По суті це політичний проект, а саме перетворення людського суспільства за допомогою технологій як неминучу історичну силу. І знову: це лише код, що виражає: «Опір марний». Неможливо протистояти революції, яка відбувається природним шляхом. Це підтверджує мій попередній аргумент про Луммі та антидемократичний розвиток. Мова Шваба унеможливлює будь-яку можливість того, що люди колективно вирішать, що взагалі не хочуть, щоб ці технології змінювали їх. Сама граматична структура слугує формою м'якого примусу. Ще одна причина полягає в тому, що ці технології видаються як необхідні та незамінні засоби для загального блага. Вони претендують на вирішення соціальних проблем, над якими завжди працювали технократи. То хто ж стоїть за цим глобальним наступом? Якщо ми залишимо осторонь найочевидніше, яскраве ядро глобальної влади — транснаціональну систему центральних банків, — то серед багатьох урядових агентств, неурядових організацій та корпоративних гігантів, які співпрацюють у всьому світі, видатні гравці відомі більшості людей. У наших дослідженнях ми вказали, що військово-промисловий комплекс, DARPA та NASA мають залишатися у центрі уваги. Якщо взяти до уваги вимогу NASA про створення кіборгів, нібито для космічних досліджень, то це явно є логічною відправною точкою для будь-якого дослідження трансгуманістичної парадигми, що формується. Ми вивчили плани та процеси перетворення людини з природної, суверенної істоти на більш синтетичну та контрольовану форму життя. На мій погляд, таке дослідження відносно просте, якщо ми пам'ятаємо, як комунікація та формування матеріальних структур та архітектури відображають прагнення можновладців перебудувати світ та людські тіла, які його населяють. Тепер зверніть увагу, як розробляються і рекламуються громадськості технічні аспекти трансгуманізму. «У рамках цього проекту ми розроблятимемо та досліджуватимемо концепції Інтернету біо-нано-речей, скорочено IoBNT. Сферами застосування є індивідуалізована медицина та промислові застосування у мікрообласті. IoBNT призначений для забезпечення моніторингу та запобігання інфекціям за допомогою платформи зв'язку між нанопристроями в людському тілі та зовнішніми шлюзами. Таким чином, IoBNT підтримуватиме передачу даних та керуючої інформації між нанопристроями та зовнішніми комп'ютерами». Якщо ми уважно подумаємо над питанням, чому соціальний світ улаштований саме так, як він улаштований, ми можемо почати розуміти, що це експеримент. Великі інженери суспільства та економіки вже досягли високого ступеня контролю над нами, піддослідними, керуючи інтелектуальними рамками, в яких ми думаємо, говоримо та взаємодіємо соціально та економічно. Подумайте також про великі медіа-системи, які прищеплюють нам «правильні» цінності та установки, визнані ідеї та ідеології. Ми безперечно є піддослідними в експерименті. Деякі з нас неясно усвідомлюють це. Інші зовсім не беруть участь у цьому. У заявах технократів ми маємо багато підказок Візьмемо, наприклад, визначення з «Трансгуманістичного маніфесту», нещодавно опублікованого НАСА: «Світогляд, що прагне якості життя, що породжує постійний прогрес, самотрансформацію, практичний оптимізм, далекоглядні рішення та критичне мислення; трансгуманізм. Трансгуман – це біотехнічний організм; трансформація людського вигляду, що розвивається разом із технологією». Ця точка зору описує трансформацію в оптимістичних термінах, не даючи жодних вказівок на те, хто фінансує трансформацію або хто розробляє біотехнологічні організми. Вона визнає своє ідеологічне коріння. Знову номіналізація. Як і людина, світогляд прагне до чогось, до певної якості життя. Він перекладає всю відповідальність на абстракцію. Наприклад, на природний відбір або інший сліпий механізм випадковості, що має неймовірну творчу силу. Для тих, хто насмілюється думати інакше, завжди є вівчарки, які тримають стадо в порядку, підкоряють його собі і женуть у потрібному напрямку. Ілон Маск попереджав, що нам треба злитися з машинами, щоб не перетворитися на мавп. А Мішель Заппа, стратег із питань майбутнього Рокфеллерівського фонду і Міністерства освіти Китаю, в 2013 році висловив таку думку, що в людства немає іншого вибору, крім як хоч із криком і опираючись, бути затягнутим до прірви майбутнього з генною терапією, штучними органами, синтетичною кров'ю і кровяними судинами а також біоелектронними ліками. Таким чином, якщо ми станемо свідками змін, описаних Швабом, Маском, Гейтсом, Харарі та іншими великими технократами та гуру, то, на мою думку, цілком природно запитати себе: де ми зараз знаходимося? Усі ці так звані «покращення», про які я говорив досі, порушують питання про те, що взагалі означає бути людиною. Наприклад, якщо ДНК є кодом життя, що означає для людського життя те, що генетичним кодом можна маніпулювати? Що уряди фінансують дослідження та розробку технологій для проведення такої роботи? Це з реклами Moderna, коли стало відомо про впровадження технології мРНК. Ну, досить дивно. Чи справді ми стоїмо на порозі постлюдського світу? Якщо так, то що взагалі означає постлюдський? Це теоретичне поняття? Практичне? Вже кілька десятиліть існує філософський постгуманізм, який можна знайти у працях усіх великих теоретиків культури, які оголосили гуманізм, як його розуміли в епоху Просвітництва, померлим. Сьогодні постгуманізм також розуміється у сенсі технологічного постгуманізму. Це сфера, яка мене цікавить і яка проявляється у спробах змінити соціальний, психологічний чи фізичний склад та поведінку людини за допомогою технологічних удосконалень: у генній інженерії чи нейрокібернетичному розширенні можливостей. Звідки ми знаємо, що це так? Наприклад, у 2015 році компанія Pfizer оголосила про партнерство з Університетом Бар-Ілан [державний та другий за величиною університет Ізраїлю, розташований у районі Тель-Авіва] з метою отримання поглибленого розуміння ДНК-нанороботів для доставки ліків. У прес-релізі прямо говориться, що «цей стратегічний крок призведе до того, що нанороботи з наукової фантастики стануть прикладним рішенням», кінець цитати. Згадки про роботів, які працюють на клітинному рівні, можуть означати, що стара біологічна наука руйнується або замінюється. Це може означати, що синтетична біологія зливається з природною біологією і на перший план виходять нові форми досліджень і розробок, а також людського існування. У публікації 2015 року під назвою «Інтернет біо-нано-речей» Іан Акілдіз [турецько-американський інформатик та інженер], піонер IoBNT, і його колеги пишуть про цю зміну парадигми, яка відбувається у сфері комунікацій і мережевих технологій. Вони зазначають: "На рівні нанотехнологій можна створювати об'єкти, засновані на контролі, повторному використанні, зміні та реінжинірингу біологічних клітин. Ця нова мережа, що заснована на живих клітинах і організмах, становить основу для багатьох нових застосувань у військовій і медичній сферах та у сфері безпеки, де нано-речі можуть бути легко сховані, імплантовані та розсіяні в навколишньому середовищі, де вони можуть спільно здійснювати розпізнавання, управління, обробку та зв'язок". У листопаді 2019 року Ентоні Фаучі говорив про застосування цієї нової технології в охороні здоров'я, цієї нанотехнології, відомої як самоорганізовані наночастинки, вбудовані в, цитую: «універсальні вакцини проти грипу як новий метод викликання імунної відповіді». Це було в листопаді 2019 року. Шість днів потому з'явилося перше повідомлення про загадковий новий штам грипу з Ухані, Китай. Який зв'язок? Кілька років по тому, у 2023 році, в доповіді Акілдіза ця тема з'являється в чіткішому фокусі. Він вказує, що: "Нанорозмірні біомашини, що лежать в основі IoBNT, призначені для введення в організм. І це дуже добре працює з цими вакцинами від COVID. Усе йде в цьому напрямку. Ці мРНК – не що інше, як маленькі машини нанорозміру. Вони запрограмовані та вводяться в організм". Ми докладно писали про всі ці очевидні застосування, але найдивовижніше – це масштаб заперечення такої зміни парадигми, яка на нас чекає. Дослідження і розробки ведуться вже десятиліттями. Дослідники практично ніколи не аналізують фізичну систему в її первісному вигляді. Замість цього вони будують модель, яка приблизно відтворює поведінку, яку вони вважають спостережуваною в системі. А аналізуючи поведінку моделі, вони сподіваються передбачити поведінку реальної системи. Розумієте, ми будуємо моделі, тому що природні динамічні системи, як правило, надто складні, щоб слугувати об'єктом практичного і точного аналізу. Уся ця балаканина в наукових колах, що вводить в оману, про людське тіло як про машину, мозок як про комп'ютер, ДНК як про програмне забезпечення та вакцини як про оновлення для цього програмного забезпечення відображає недосконалість концептуального моделювання людини як прийнятного об'єкта для експериментів і вдосконалень. На сьогоднішній день редукційне і механістичне мислення, що переважає в умах трансгуманістичних технократів, довело свою фундаментальну помилковість. З огляду на масове приховування по всьому світу випадків шкоди і смерті внаслідок експериментального застосування лікарських засобів в останні п'ять років, я задаюся питанням, чи не руйнується зараз складна і динамічна система, яку ми знаємо як людське тіло, мозок і кровотік. Чи всі трансгуманістичні моделі справжнього постлюдського майбутнього вже рухнули? Я не можу уявити, як правда про цю технократичну війну проти людства може залишатися прихованою ще довго. Як то кажуть, правда завжди знайде спосіб вийти на світло. [Оплески] Дуже дякую! [Іво реагує] Особистий фрагмент: Мені дуже шкода, що я не можу бути з вами особисто, але одного дня я сподіваюся приїхати до Німеччини. Моя бабуся була німкенею. [Іво реагує] Прощальний фрагмент: Дуже дякую! Привіт з Японії!

від -

Джерела/Посилання Вебсайт проф. докт. Даніеля Брауді: https://propagandainfocus.com/